Водна Рамкова Директива. Що має зробити Україна, аби врятувати Дніпро

Водна Рамкова Директива. Що має зробити Україна, аби врятувати Дніпро

Європарламент ще у 2000 році затвердив дороговказ, яким мають рухатися і члени Євросоюзу, і ті, хто поділяє європейські цінності

23 жовтня 2000 року Європейський парламент і Рада Європейського Союзу прийняли Водну Рамкову Директиву (ВРД). На її основі Державне агентство водних ресурсів України має розробити план управління басейном Дніпра як однієї цілої структури. «Чистий Дніпро» планує долучитися до розробки цього плану, як того вимагає Директива. Згідно з нею, впровадження принципів інтегрованого управління водними ресурсами в басейні річок включає громадську участь не тільки в управлінні, а й у фінансуванні, підтримці, плануванні та розвитку водогосподарської інфраструктури.

Зупинимося на найважливіших пунктах європейської Директиви. Вона встановлює рамкові вимоги щодо захисту всіх видів вод, включаючи поверхневі води суходолу, транзитні та приберегові, а також підземні води. Головною метою ВРД є запобігання погіршенню ситуації з усіма поверхневими водними об’єктами з метою досягнення ними «доброго» стану до 2015 року. «Добрий» стан включає в себе дві складові – екологічну та хімічну. Екологічна визначається елементами біологічної якості разом із гідроморфологічними та фізико-хімічними елементами. За орієнтир беруться умови «недоторканого» стану, або стану «незначного» впливу людської діяльності.

На схемі показано, за якими принципами визначається екологічний стан водойм.

Джерело: carpaty.net

«Добрий» хімічний стан поверхневої води означає такий стан, коли концентрація забруднювачів не перевищує стандартів якості довкілля, встановлених ВРД. Директива встановлює перелік забруднювачів, до нього входить 12 сполук і речовин, серед яких ціаніди, метал і його сполуки, миш’як і його сполуки, біоциди і речовини-засоби захисту рослин, нітрати, фосфати, органо-олов’яні сполуки та інші. Також визначаються речовини, боротьба із забрудненням якими є першочерговою. Сюди входять гербіциди, бензол, який входить до складу бензину, пластмас, синтетичної гуми, барвників, кадмій і його сполуки, що використовуються в батарейках, свинець, ртуть, нікель та їхні сполуки – всього 33 позиції. В Україні список, до якого потрапили ці та інші хімічні забруднювачі води, затверджений наказом Міністерства екології від 6 лютого 2017 року.

У грудні 2004 року під егідою Міжнародної комісії з захисту річки Дунай Україна разом з чотирма іншими країнами підписала «Меморандум щодо підготовки Плану управління басейном ріки Тиса». Протягом 2004-2007 років Тисянськими країнами було підготовлено «Аналіз стану басейну Тиси,» який є основою Плану управління. Цей План у жовтні 2007 року отримав схвалення уповноважених уряду всіх п’яти країн басейну. Однак гарне починання забуксувало і до затвердження подібного плану для Дніпра не дійшло через складнощі процесу адаптації нашого водного законодавства до законодавства ЄС.

Імплементація вимог ВРД зсунулася з мертвої точки після підписання асоціації України з Європейським Союзом. Зокрема, цей пункт входить до плану виконання угодим про асоціацію України з ЄС. 4 жовтня 2016 року парламент прийняв закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом». Це стало важливим кроком на шляху до європейських водних стандартів. Однак вітчизняне законодавство має свою особливість: переважну більшість положень воно розробляє у підзаконних та інших нормативно-правових актах. Через це терміни адаптації українського законодавства до вимог ВРД порушуються. Зокрема, повільно йде розробка планів управління річковими басейнами, у тому числі басейном Дніпра.

На жаль, наші чиновники живуть за принципом «доки грім не гримне, мужик не перехреститься». А насправді для впровадження європейських стандартів, визначених ВРД, існує чіткий графік і відлік йде від 2014 року, коли Україна підписала асоціацію з ЄС. Так, на прийняття національного законодавства, на закріплення на законодавчому рівні гідрографічного районування території країни і розробку положення про басейнове управління з покладанням на нього відповідних функцій має піти 3 роки. На визначення районів річкових басейнів та створення механізмів управління міжнародними річками, озерами та прибережними водами, на аналіз характеристик районів річкових басейнів і запровадження програм моніторингу якості води – 6 років. 10 років Україні дали на підготовку планів управління басейнами річок. При чому, з обов’язковим проведенням консультацій з громадськістю. Тобто, план управління річковим басейном Дніпра має бути впроваджений у 2024 році. 5 років із відведених десяти вже промайнули.

Існує ще одна проблема: директиви ЄС передбачають механізм звітування держав-членів Європейського Союзу до Європейської Комісії, Україна не є членом Євросоюзу, тому процес імплементації ВРД у нас позбавлений традиційної контрольної функції з боку Єврокомісії та процедури розгляду Суду Європейського Союзу. Тому наші чиновники, відповідальні за розробку водного законодавства, часто спекулюють на цьому. Мовляв, ми можемо нікуди не поспішати, нас штрафами і санкціями не покарають. А той факт, що взяти на себе зобов’язання і не виконати – це ганьба для держави, їх, схоже, не зупиняє.  

Активісти нашої громадської організації переконані: відкладати у довгий ящик розробку плану управління басейном Дніпра не можна. «Ми провели і презентували масштабне дослідження стану річок у нашій країні і дійшли висновку, що вже за кілька десятиліть Україна ризикує потрапити в геополітичну залежність від імпорту води. Тому зараз – не до бюрократичної тяганини і не до лобізму бізнес-інтересів, треба братися до справи. Існує європейська Директива, її впровадження дало позитивні результати, у тому числі у наших сусідів поляків, румунів і так далі. Простіше кажучи, у нас є дороговказ і не потрібно вигадувати велосипед», – наголосив голова ГО «Чистий Дніпро» Дмитро Надєєв.

Всі новини