Водний шлях Е40: вигоди та ризики для України

Водний шлях Е40: вигоди та ризики для України

Голова громадської організації «Чистий Дніпро» Дмитро Надєєв взяв участь у дискусії щотижневика «Деловая столица» на тему «Водний шлях Е40. Навіщо піднімати радіоактивний мул з дна Прип’яті і везти його до Києва?» Наводимо нижче його доповідь.

Водний шлях Е40: вигоди та ризики для України

В Україні 73 тисяч річок, 40 тисяч озер, 1100 водосховищ, 400 тисяч ставків – 1 100 000 га прісних водойм. У той же час на карті Європи ми вважаємося маловодною країною, адже більшість наших водних ресурсів через забрудненості не придатні до водозабору питної води. Простіше кажучи, є цифри, а є реальність. І вона, на жаль, свідчить про погіршення ситуації з водоймами – за даними «Асоціації рибалок України» за останні 25 років з карти країни зникло 10 тисяч малих річок.

На критичній позначці перебуває й екосистема Дніпра і водосховищ. У лютому наша громадська організація провела і презентувала дослідження стану річок України, у тому числі Дніпра. Один із невтішних висновків – найдавніша річка Європи катастрофічно міліє. Глибина Дніпра впала на метр,  в середньому до 2.9 м. У столичній акваторії з’явилося 56 мілин, які незабаром можуть стати островами.

Причин цієї ситуації кілька – втрата річкою власної течії, потепління, руйнівна діяльність людини.

Ще однією проблемою залишається стан шести дніпровських водосховищ. З їхнім спорудженням було  розв’язано  проблеми  забезпечення  водою населення, промисловості та сільського господарства, збільшення  об’єму  водоспоживання  і рівномірного його розподілу протягом року, забезпечено  роботу гідроелектростанцій, теплових та атомних станцій, водного транспорту, рекреаційного господарства, захист долини ріки від катастрофічних повеней. Однак із водосховищами пов’язана і ціла низка проблем. Зупинимося на головних.

Перша – затоплення великої території земель без належним чином підготовленого ложа водосховищ, у тому числі не були виконані роботи з поглиблення та зняття рослинного шару ґрунту, як найціннішого природного ресурсу. Після наповнення водосховищ площа мілководь склала понад 25% акваторії, хоча за умов раціонального використання водосховищ має складати не більше 15%.

Друга проблема – перетворення гідрологічного режиму річки з річкового на озерний з відповідним сповільненням водообміну та втратою здатності до самоочищення.  Регулювання стоку здійснюється штучно з різкою зміною витрат, швидкостей та напрямку течій. Третя проблема – надмірне підвищення температури води в літній час. Особливо спостерігається в зонах мілководь з недостатнім водообміном. Це сприяє активному розвитку синьо-зелених водоростей, так званому «цвітінню води».

Четверта проблема – замулення водосховищ продуктами твердого стоку приток, які впадають у водосховища, та в результаті хвильової переробки берегів. Замулення відбувається нерівномірно, в першу чергу в застійних зонах. З цих причин площа водосховищ каскаду інтенсивно зменшується – в середньому на 20 км кв. в рік, росте площа мілководь де спостерігається надмірний розвиток синьо-зелених водоростей й іншої водної рослинності. Її відмирання, розкладання її решток призводить до інтенсивного поглинання кисню, забруднення водойм продуктами розкладу і появи гнилісного запаху.

Хотів би зупинитися ще на одній проблемі, про яку говорять вчені і яку вимагає вирішити наша громадська організація – це небезпека водяного горіха. На Дніпрі утворилися величезні поля цієї рослини, нею заросло вже 5% мілководдя Київського водосховища. Площі, загарбані водяним горіхом, щороку зростають. Під заростями – тисячі гектарів мертвої води, адже туди не пробивається сонячне світло, туди рідко заходить риба. Однак водяний горіх досі у Червоній книзі. Чиновники з Мінприроди ніяк не можуть домовитися з науковцями, щоб ті перестали вважати рослину рідкісною. Насправді, якби держава захотіла, уже протягом року ми могли б почати ефективно боротися з водяним горіхом.

Громадськість також стурбована негативними наслідками експлуатації водосховищ для навколишнього середовища та вимагає негайних заходів для розв’язання цих проблем, аж до екстремальних – спуску всіх водосховищ.

Враховуючи те що екологічні наслідки вказаних вище явищ можуть вплинути на значну частину території України – 14 областей, де проживають 23 млн. громадян, що користуються дніпровською водою, необхідно терміново провести роботи по відновленню нормального екологічного стану водосховищ. В умовах хронічного браку державних коштів, з одного боку і різкого загострення екологічної ситуації на дніпровських водосховищах – з іншого, вихід зі становища бачиться у заходах, спрямованих на зменшення шкідливого антропогенного впливу на акваторію та прибережні території і підсилення їх оздоровчої  та  само-відтворюючої  здатності. Саме про це сказано у Водному кодексі України.

Тому першочерговим заходом для поліпшення екологічного стану дніпровських водосховищ є створення бар’єру на шляху антропогенного забруднення їх акваторії. З цією метою потрібно ліквідувати зони активного замулення водосховищ, провести розчищення мілководних ділянок для збільшення проточності водойм, покращення водообміну та відновлення дренажної здатності річок. Ці роботи можна виконати відповідно до проектів розчищення водосховищ в рамках Обласних цільових програм розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро без залучення бюджетних коштів за рахунок інвесторів, які будуть компенсувати свої витрати шляхом реалізації донних відкладів, що вивільняються в процесі розчистки. На цей час законодавчо не врегульовано питання виконання робіт по розчистці водойм та використанню ґрунту вивільненого в результаті проведення таких робіт.

Європейський проект Е-40, який передбачає будівництво річкового шляху від Балтійського моря до Чорного – має стати екзаменом для держави, активістів-екологів, і громади в цілому на державну зрілість. Адже нам доведеться вибирати між економічною привабливістю, доцільністю та безпечністю. Чи зможуть українці знайти рішення, яке буде екологічно безпечним і дасть можливість побудувати шлях без шкоди для довкілля та людей?

Коротко про проект Е40– коштом Євросоюзу можна спорудити річковий шлях від Ґданська до Чорного моря через Віслу, Західний Буг, Прип’ять і Дніпро. Його протяжність більше 2 тисяч кілометрів. До реалізації проекту долучаються Польща. Білорусь та Україна. За прогнозами, реалізація цього проекту може збільшити на 10 млн тон загальний об’єм вантажів, що перевозяться по Дніпру. Це вугілля, будівельні матеріали, добрива, руди.

Фінансується річковий шлях коштом Євросоюзу, який готовий виділити трьом країнам-учасницям 12 млдрд євро. З яких на долю України перепадає 32 млн євро. Ці гроші мають піти на капітальний ремонт та реконструкцію дніпровських суднових шлюзів і на днопоглиблення Прип’яті та Київського водосховища.

За наявною у мене інформацією, філія днопоглиблювального флоту при адміністрації морських портів України найближчим часом оголосить тендер на днопоглиблення Прип’яті. Передбачений об’єм виїмки ґрунту – 1млн метрів кубічних. Вартість робіт – 100 млн грн.

Шар   ґрунту, що знімається, до двох метрів із урахуванням перезаглиблення. Геологічна структура наносів – піски дрібні та піски замуленні. Згідно технічного завдання, відвали наносів потрібно намивати до лівого і правого берегів річки та розміщувати в затонські частини перекатів.

І звісно виникає питання: чи безпечно знімати шар ґрунту в 2 метри прямо біля Чорнобильської АЄС?  Чи не приведе це до радіоактивного забруднення води? Крім того земснаряд не завжди може зняти суперрівномірний шар, отже потрібно бути впевненими, що і при перезаглибленні все буде безпечно. 

Адміністрація зони відчуження регулярно проводить заміри радіації на території зони. Але в нашому випадку мова йде про інше, більш комплексне дослідження. В рамках якого необхідно провести бурові роботи і взяти проби ґрунту по всій протяжності річки де будуть проводитись днопоглиблювальні роботи. І з’ясувати:

  • по-перше, чи в контексті реалізації проекту Е40 днопоглиблювальні роботи не призведуть до повторного забруднення річки Прип’ять стронцієм 90 та цезієм 137?
  • по-друге, безпечність виконання робіт на Київському водосховищі. Відновлення судноплавства по всій довжині водного шляху потребує створення фарватеру на Київському водосховищі, якого вже 30 років як не існує. Після Чорнобильської катастрофи там було викопано три великих рови, що мали служити пастками для радіоактивних частинок. Фактично ці рови є радіоактивними могильниками посередині водосховища. Проводити роботи в цих місцях потрібно надзвичайно обережно.
  • по-третє, проведення також дослідження на території Білорусі. Оскільки Прип’ять тече з Білорусі в Україну, то усі радіоактивні частинки мулу, якщо вони є, підуть в Україну разом з потоком води.

Зрештою, в рамках великого європейського проекту можемо взяти на озброєння досвід Японії, яка пережила аварію на АЕС «Фукусіма» у 2011 році, та успішно долає її наслідки. Тим більше, що Україна має досвід залучення коштів міжнародних фондів для реалізації масштабних проектів.

Нагадаю: за даними влади, вже завершено знезараження більш ніж 97% території префектури і там люди живуть нормальним життям. Зони евакуації у Фукусімі складають всього близько 3%. В лісах навколо АЕС замінили заражений ґрунт на свіжий, а під самою станцією звели крижані бар’єри, які повинні заблокувати приплив ґрунтових вод, що змішуються з радіоактивною рідиною. При ліквідації наслідків аварії на «Фукусімі» використовуються найновітніші технології, зокрема, роботи. Але справа не лише в новітніх технологіях, а в бажанні громадян і держави спільно ліквідувати наслідки катастрофи.

Відомо, що на цій території були СПА-курорти з гарячими джерелами. Внаслідок катастрофи на АЕС власники курортів втратили туристичний бізнес, однак знайшли себе в іншому – в одному із населених пунктів, наприклад, побудували геотермальну електростанцію. Для цього держава виділила кредит. У рік ця електростанція виробляє 2600 мегават-годин енергії. Електрика продається і вже приносить прибуток, частина якого йде на погашення кредиту, а частина – на потреби місцевої громади.

Окрім ризиків радіоактивного забруднення, створення шляху Е-40 несе загрози зміни гідроморфологічних характеристик всього регіону, знищення цінних угідь національних парків, загроза існуванню деяким видам пташок та тварин.

Про це більш детально розкажуть мої колеги.

Окрема подяка всім екологам, науковцям, чиї дослідження були використані при підготовці цієї доповіді.

* При підготовці доповіді було використано дослідження клімато-, техно-, антропо- та біогенних загроз водним ресурсам України «До 2050 року Україна почне імпортувати питну воду», презентованого ГО «Чистий Дніпро» 26 лютого 2019 року, висновки досліджень «Асоціації рибалок України», Інституту гідробіології НАН України, матеріали круглого столу «Природні цінності Полісся і загрози довкіллю внутрішньоконтинентального водного шляху Е40 Гданськ – Херсон» від 26 грудня 2018 року.

Всі новини